Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

125 інституцій, інфраструктури й середовищ існування [6, 8, 23]. У такому світі безпека людини вже не може тлумачитися як проста відсутність фізичного насильства – вона стає питанням збереження цілісності життєвого світу особи в умовах постійного тиску [7, 8]. У цьому полі гібридності постає потреба в онтологічному описі вітальної безпеки. Першим кроком є введення й уточнення базових понять. Вітальність можна окреслити як фундаментальну здатність людини підтримувати власне життя в умовах дії стресорів і небезпек, зберігати функціональність і цілісність життєвих процесів. Йдеться не лише про біологічне виживання, а про можливість діяти, мислити, взаємодіяти, зберігаючи внутрішню цілісність. Вітальне ядро – це мінімальна, але незамінна сукупність умов, без яких існування людини як суб’єкта стає неможливим. Воно охоплює фізіологічні потреби, психічну рівновагу, базову автономію волі, здатність до сприйняття реальності, елементарний рівень безпеки середовища. Вітальний потенціал, у свою чергу, означає запас ресурсів – фізичних, психічних, соціальних, когнітивних, духовних – що дозволяють людині витримувати, трансформувати та долати гібридні загрози [1, 2, 17, 18]. Таке розрізнення вітальності, вітального ядра і вітального потенціалу дозволяє перейти від опису окремих сфер ризику до багаторівневого бачення людини як системи. Власне, онтологічний каркас вітальної безпеки і є спробою структурувати цю систему. Він не обмежується переліком секторів чи політик, а пропонує трирівневу модель, у якій кожен рівень описує свій горизонт реальності, а разом вони утворюють єдину, взаємопов’язану структуру [1, 2]. На концептуальному рівні вітальна безпека осмислюється як ціннісний вимір. Тут формулюється відповідь на запитання: що саме в людині є безумовною цінністю, тобто тим, що не може бути об’єктом компромісу чи інструменталізації. До цього рівня належать життя як таке, цілісність тіла й психіки, людська гідність, свобода волі, базова автономія особи, її здатність до саморефлексії, морального вибору й смислотворення. Особливо на цьому рівні стає очевидним, що безпека не може бути редукована до фізичного захисту: