Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

192 ключові компетенції: цілісність (відповідність дій словам), відповідальність за власні вчинки, здатність до прощення та співчуття. Вони стверджують, що високий рівень морального інтелекту є фундаментом для ефективного лідерства та сталого психологічного добробуту [3]. Розвиток морального інтелекту починається в дитинстві, але триває протягом усього життя через соціальну взаємодію та рефлексію. М. Борба, виокремлює сім основних чеснот, що формують моральний інтелект: емпатія, совість, самоконтроль, повага, доброта, толерантність і справедливість. Наукові дослідження в галузі нейропсихології підтверджують, що розвиток морального інтелекту сприяє зниженню рівня стресу та агресії, оскільки людина з розвиненою етичною базою має чіткі внутрішні орієнтири для прийняття складних рішень у кризових ситуаціях [2]. Аналіз сучасного стану досліджень морального інтелекту дозволив зробити висновок про відсутність україномовних психодіагностичних методик. Для вивчення компонентів морального інтелекту існує необхідність адаптації англомовної методики Ф. Альсміхін, що є одним із завдань дисертаційного дослідження «Роль морального інтелекту в особистісному самоздійсненні». В своєму дослідженні ми спираємося на визначення морального інтелекту Ф. Альсміхін, яка визначає його як здатність людини застосовувати універсальні етичні принципи до своїх цінностей, цілей та дій. Це не лише знання "що таке добре", а й вміння діяти відповідно до цих знань [1]. «Шкала морального інтелекту» Ф. Альсміхін складається з 30 пунктів, кожен з яких авторка пропонує оцінити за шкалою від 1 (абсолютно не згоден) до 5 (абсолютно згоден). Шкала передбачає вимірювання шести фундаментальних вимірів: самоконтроль (саморегуляція), справедливість, емпатія, повага, щедрість (толерантність) та совість. Розробка оригінальної шкали базувалася на попередніх дослідженнях, зокрема на працях Х. Мохагегі та ін. та М. Нобахара та ін. [4, 5]. На першому етапі адаптації методику було перекладено українською мовою (прямий та зворотній переклад) із залученням двох перекладачів. Текст