Proceedings of the International scientific and practical conference ―Development of Science and Education‖ (January 16-18, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Vienna, Austria, 2026. – 207 p.

81 безпрецедентний виклик: як зберегти демократичні інституції та принципи народовладдя в умовах екзистенційної загрози національній безпеці. Запровадження воєнного стану, прямо забороняє проведення виборів згідно із Законом «Про правовий режим воєнного стану» [4], а саме статтею 19, а Конституція України частиною 2 статтею 157 Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану [1]. Виборчий кодекс України [8] та інші закони, визначаючи правила проведення виборів, фактично унеможливлюють їх проведення в умовах війни. Це призводить до ситуації, коли організація виборів стає неконституційною, оскільки порушує основний закон, забороняючи його зміну та обмежуючи права громадян. Такі обмеження є прямим наслідком закріплених у Конституції норм. Це не лише результат юридичних положень, а й один із ключових принципів, що підтримує стабільність держави в період кризи, коли забезпечити вільне волевиявлення та державну цілісність стає неможливо. Станом на січень 2025 року воєнний стан продовжує діяти, а дискусія про можливість та необхідність проведення виборів залишається однією з найгостріших у науковому та політичному середовищі. Юркевич І. та Романів А. справедливо зауважують, що «вибори є основним способом звершення народовладдя в Україні, їхнє існування гарантує змінність влади внаслідок народного волевиявлення та недопущення встановлення недемократичних політичних режимів» [2, с. 25]. Науковий інтерес до цієї проблематики посилюється необхідністю балансування між конституційними вимогами безпеки держави та фундаментальним демократичним принципом регулярного оновлення влади через вільні вибори. Камінська Н.В. підкреслює, що «в умовах російсько- української війни стабільність і функціонування правової системи стають критично важливими для збереження державного суверенітету, захисту прав і свобод громадян та відновлення країни» [3, с. 52]. Актуальність дослідження обумовлена також євроінтеграційними прагненнями України. Отримання статусу кандидата на вступ до