Proceedings of the International scientific and practical conference “Science in the Modern World” (January 19-21, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 203 p.

167 Актуальність проблеми. Інституційна спроможність регіональних партійних організацій є визначальним індикатором якості функціонування партійної системи та рівня демократичної консолідації держави. У сучасних умовах політичної трансформації, воєнного стану та продовження процесів децентралізації питання організаційної стійкості партій на субнаціональному рівні набуває особливої ваги. Конституційний принцип політичного плюралізму, закріплений у Конституція України, передбачає реальну, а не декларативну здатність партій брати участь у формуванні органів влади та впливати на політичні процеси [6]. У сучасній політичній науці інституціоналізація партійної системи розглядається як процес укорінення партій у суспільстві, стабілізації правил політичної конкуренції та формування передбачуваної структури міжпартійної взаємодії. В. Ребкало наголошує, що рівень інституціоналізації визначається стійкістю партійних структур, регулярністю участі у виборах і наявністю розгалуженої організаційної мережі [2, с. 46-49]. Водночас Ю. Шайгородський підкреслює, що українська партійна система тривалий час характеризувалася персоналізованістю та високою електоральною волатильністю, що негативно позначалося на стабільності регіональних осередків [4, с. 113-118]. Нормативно-правові засади діяльності партій визначені Закон України «Про політичні партії в Україні», який встановлює вимоги до організаційної структури, внутрішньопартійної демократії та фінансової звітності [1]. Однак формально закріплені норми не гарантують автоматичної ефективності регіональних партійних структур, що зумовлює потребу в аналізі їх реальної інституційної спроможності. Інституційна спроможність регіональних партійних організацій доцільно розглядати як інтегральну характеристику, що охоплює: Організаційну автономію - здатність регіональних осередків ухвалювати кадрові та стратегічні рішення з урахуванням місцевої специфіки; Ресурсну забезпеченість - фінансову стабільність та кадровий потенціал; Електоральну укоріненість -