Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

109 з’ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов’язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження [11] . Відтак, спір про факт може вирішуватися не тільки у порядку окремого провадження, а також у виняткових випадках, що підтверджується практикою Верховного Суду. Висновки. Проведене дослідження правової природи спору про право та спору про факт засвідчило складність і багатогранність цих понять у цивільному судочинстві. Визначення їх сутності є важливим на теоретичному і правозастосовному рівні. Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки: 1) Спір про право - формальна суперечність між сторонами щодо суб'єктивного права, реалізація якого є неможливою без втручання суду. Спір про право виникає у тому разі, коли одна сторона стверджує про наявність у неї відповідного права, і інша – про його відсутність. 2) Поява спору про право автоматично не призводить до захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, свобод чи інтересів, оскільки це може лише слугувати приводом для предʼявлення позову. 3) Розуміння спору про право як процесуальне правовідношення є недоцільним, оскільки в такому випадку, відбувається процес ототожнення спору про право із процесом розгляду справи, що в свою чергу спричиняє висновок про те, що суд є учасником спору про право. 4) Спір про факт відрізняється від спору про право тим, що він стосується лише встановлення юридичного факту, який може слугувати підставою для подальшої реалізації суб'єктивних прав особи. Відсутність спору про право є визначальним критерієм для віднесення справи до окремого провадження. 5) «Перетворення» окремого провадження на позовне можливе лише за умови, якщо встановлення юридичного факту безпосередньо пов’язане з необхідністю вирішення матеріально-правового спору. Тобто, коли заявник