Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

43 Земельний фонд господарства складав 68 десятин землі (бл. 74 гектарів); капітальний будинок на 10 кімнат, частина яких здавалися влітку дачникам, великий сад, наявність кількох екіпажів та виїзних коней. Ключову роль у підтримці життєдіяльності маєтку відігравала Мотрона Іванівна Чернушенкова, що звільняло Дмитра Миколайовича від рутинних господарських справ для наукових пошуків. Перша документальна згадка у газеті «Харківські губернські відомості» у травні 1884 року про продаж маєтку з торгів через Харківський земельний банк свідчить про ймовірну фінансову кризу власника. Можливо, саме потреба у капіталі для реалізації інтелектуальних проєктів призвела до застави та оголошення про продаж родового гнізда [1; 2]. Люботин 1880-х років не був глухоманню. Це був стратегічний залізничний вузол, де щодня зупинялися десятки потягів, а на перонах звучала мішанина мов та діалектів. Саме тут відставний поручик Д. Чернушенко знайшов справу всього свого життя. Він був одним із перших на Слобожанщині, хто відчув потребу у «всесвітній мові». Він не просто цікавився мовами — він був фанатом волапюку. Цю першу серйозну спробу створити штучну мову для всього людства винайшов німецький священник Йоганн Шлаєр. Але якщо для світу це була кабінетна забава, то для Чернушенка — інженерна місія. Для військової людини, звиклої до чіткості статутів, волапюк був ідеальною зброєю. Тут не було примхливих винятків чи нелогічних наголосів. Це була «математика в словах»: Vol (світ) + Pük (мова) = Volapük (всесвітня мова). У волапюку не було жодного винятку з правил, але система відмінювання дієслів була такою складною, що мала тисячі форм. Це робило мову схожою на математичну матрицю. Попри ідею «мови для всіх», вона виявилася настільки важкою для вимови, що її жартома називали «мовою для професорів». Для Чернушенка волапюк став не просто хобі, а засобом модернізації самої природи спілкування.