Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

46 - місцеві промисловці та купці надавали перевагу традиційним галузям - залізниці та цукровому виробництву, уникаючи капіталовкладень у маловивчені та ризиковані аеронавтичні проєкти. Відтак, переїзд винахідника до Москви та експонування моделі в Історичному музеї були стратегічним кроком: Чернушенко шукав ширшу аудиторію та доступ до столичних меценатів, намагаючись подолати провінційну недовіру до своїх амбітних ідей». Пізніше він спробував розширити свою аудиторію і за кордоном: у Франції – світовому центрі тогочасного повітроплавання. Його основні ідеї у повітроплаванні були викладені у брошурі, надрукованій російською та французькою мовами у 1895 році: «Повітряний корабель, або Літохід, винахід Д. М. Чернушенка». «Navire aérien, invention de D. N. Tchernouchenko» [6]. На задній обкладинці брошури зазначено: «Звертатися до автора — Харківська губернія, ст. Люботин, Д. М. Чернушенко. — У власній друкарні Чернушенка. Imprimerie de Tchernouchenko. rue Gros, Paris». Дмитро Чернушенко не був просто мрійником; його підхід базувався на глибокому аналізі тогочасної аеронавтичної науки. У своїй брошурі він вступає в наукову полеміку, критикуючи концепцію некерованих повітряних куль. Дані брошури свідчать про те, що Чернушенко був обізнаний із фундаментальними працями з гідро- та аеродинаміки. Німецький фізик та математик Герман фон Гельмгольц дійсно публікував розрахунки, які доводили, що для керованого польоту апарата, легшого за повітря, необхідні потужні двигуни та жорстка конструкція. Винахідник чітко розмежовує поняття «нестися за течією» та «летіти у бажаному напрямку». Це пояснює, чому він обрав складний і дорогий шлях будівництва саме жорсткого алюмінієвого каркаса — лише така конструкція дозволяла встановити двигуни та кермо, здатні протистояти вітру. Чернушенко наголошує на тому, що його проєкт вирішує головну проблему епохи — проблему керованості. Саме це він пропонує промисловцям