Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

45 Зрозумівши недоліки волапюку, Чернушенко переїжджає до Харкова і у 1893 році починає пропагувати есперанто (мову Л. Заменгофа). Це свідчить про його глибоку залученість у загальноєвропейський інтелектуальний контекст, де на той час відбувалася зміна лінгвістичних парадигм. Однак і в губернському центрі ідея курсів не знайшла достатньої підтримки [5]. Волапюк програв боротьбу простішій мові — есперанто, а згодом світ захопила англійська. Проекти Дмитра Чернушенка залишилися в історії як «чудернацькі затії». Але чи так це насправді? Сьогодні, коли ми використовуємо Google Translate або пишемо код для комп’ютерів, ми, по суті, втілюємо мрію люботинського поручика про універсальний інструмент зрозумілості. Дмитро Чернушенко не був просто диваком. Він був візіонером. Людиною, якій було затісно в рамках однієї мови та одного містечка. І хоча світ так і не заговорив мовою волапюк, історія цього ексцентрика нагадує нам: найвеличніші зміни починаються з тих, хто не боїться виглядати смішним у своєму прагненні об’єднати світ. Найбільш амбітним етапом діяльності Чернушенка став 1893 рік, коли він перейшов від філології до авіаконструкторства. «Харківські губернські відомості» у квітні 1893 року повідомляли: «Після нової невдачі п. Чернушенко залишив негостинний Харків і переселився до Москви. Днями він виставив в історичному музеї модель свого «Літохода» і почав давати пояснення публіці, що виявила бажання слухати, «про можливість створення повітряного корабля за 4 місяці, для підняття вантажу в 1500 пудів, з рухом уперед 150 верст на годину» [5]. Згідно з матеріалами часопису «Харківські губернські відомості», фіаско Д. М. Чернушенка в Харкові було зумовлене двома основними чинниками: - представники Харківської наукової школи (зокрема професори Імператорського університету) сприймали ідеї розробника-самоука як утопічні. Показники вантажопідйомності у 24 тонни та швидкості 160 км/год виглядали на той час технічно недосяжними й фантастичними.