Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

54 маркерів статусу та засобів соціальної комунікації. Проаналізовано зв’язки локальних практик із дохристиянськими аграрними й очищувальними мотивами та окреслено напрями трансформації традицій у XX–XXI ст. Результати важливі для етнологічних досліджень, освітніх програм і проєктів збереження нематеріальної спадщини. Ключові слова: весільна обрядовість; Попівка; ритуальна атрибутика; локальні традиції; Слобожанщина; обереги; історична трансформація У прикордонному селі Попівка Великописарівської громади Сумської області весільна обрядовість у другій половині ХХ століття постає як жива система символів і дій, що зазнавала помітних трансформацій під впливом історичних змін – від повоєнної відбудови й колективізації до радянської модернізації, перебудови та пострадянських викликів, а пізніше й війни 2022 року. На основі польових інтерв’ю 2020-2025 рр., місцевих фотодокументів можна відтворити цілісну картину еволюції попівської весільної практики, зрозуміти її функціональну логіку та простежити, як історичні контексти впливали на форми й смисли обрядодій. Післявоєнні 1950-ті й 1960-ті роки в Попівці характеризувалися відновленням сільського життя, інтенсифікацією колгоспної організації й одночасною консервацією ряду локальних звичаїв: саме в цей період, згідно зі спогадами інформаторів, закріпилися практики спільного випікання короваю й шишок, публічного перевезення приданого та ролі заможних заміжніх жінок як коровайниць – дії, які виконували одночасно економічну та ритуальну функції. Колективізація й втручання радянської адміністрації змусили адаптувати окремі елементи (наприклад, святкування часто переміщувалося в сільський клуб), але не знищили глибинних сенсів: хліб і житні колоски залишалися маркерами родового благополуччя, а обрядові пісні - способом передачі смислів. У 1970–1980-ті роки, за свідченнями мешканців, з’явилися нові матеріальні форми – автомобілі й вантажівки змінили підводи, проте ритуал демонстрації приданого залишився критично важливим для верифікації честі й соціального статусу родини. Такі зрушення ілюструють, як