Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Turning Point of History‖ (January 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 247 p.

91 Аналізуючи положення чинного законодавства де-юре трудові права осіб з інвалідністю є чітко визначені законами та забезпечуються державою, проте де- факто люди з інвалідністю часто зіштовхуються із бар’єрами у працевлаштуванні через недостатню адаптацію робочих місць, відсутність належної інфраструктури для забезпечення доступу до них, а також упереджене ставлення роботодавців, адже для належного забезпечення трудових прав, їм доводиться також надавати додаткові соціальні гарантії, передбачені статтями КЗпП та Закону України «Про відпустки.» Крім того, існують законодавчі норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, які потребують удосконалення для того, щоб стати більш ефективними в контексті швидко змінюваного ринку праці, а головне в теперішніх умовах воєнного стану, адже кількість осіб з групами інвалідності 2 та 3 значно зросла як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Дані зміни необхідно вносити не лише з метою належного забезпечення прав таких осіб, але і у економічних інтересах держави. Як підкреслює О. В. Петришин, соціальні права в кризових умовах є найбільш вразливими й вимагають посиленої уваги з боку державними [2]. По закінченню війни дане питання лише загостриться. Значна частина державного бюджету буде спрямована на відновлення інфраструктури, соціальних виплат ветеранам війни та постраждалим особам внаслідок війни. Водночас, для забезпечення цих витрат знадобляться податкові надходження. Тому якщо не буде втілено усіх зазначених гарантій на практиці, то відсоток не працевлаштованого населення може суттєво зрости. Отже, для того щоб система працевлаштування осіб з інвалідністю була дійсно ефективною, пропонується запровадити кілька важливих доповнень. По- перше, потрібно забезпечити реальні податкові пільги та компенсації для роботодавців, які наймають осіб з інвалідністю, це підвищить можливість підприємств у забезпеченні належними робочими місцями та доступом до них, а також знизить рівень упередженості роботодавців. По-друге слід посилити контроль над дотриманням законодавства у сфері реалізації трудових прав осіб з інвалідністю. Це передбачає створення незалежних органів, які будуть