Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

230 С. Процюк у пролозі афористично формулює внутрішню драму І. Франка так, як він її розуміє: «Вибраним завжди найлегше. Вибраним завжди найважче» [5, с. 5]. Життєвий шлях автора «Мойсея» в романі представлений від народження до його відходу у вічність. При цьому С. Процюк не деталізує кожну подію, а вибудовує власну «лінію життя», де протиставляє громадське служіння І. Франка його особистим намірам і нахилам. Цікавими для читача є біографічні деталі, як-от, що мати називала сина «туманом вісімнадцятим» [5, с. 9], а він увів цей вислів в оповідання «Грицева шкільна наука». Тільки мати говорила це з тривогою за майбутнє сина, оскільки бачила, який він вразливий, несміливий. А в його інтерпретації Гриця так називали з осудом. С. Процюк побіжно вимальовує канву дитинства свого героя: батько – шанований у селі, добрий і справедливий, мати – із збіднілого шляхетського роду, на 33 роки молодша за чоловіка. Після його смерті вітчим Гриць Гаврилик, молодший на 6 років від матері, підтримував пасинка, був доброю людиною. Набагато пізніше Іван дасть велику суму грошей, щоб відбудувати батьківську хату, там зростатимуть і його діти. Далі – навчання в Коломиї, політична діяльність, невдале балотування в парламент. Автор роману загострює увагу на негативній ролі М. Драгоманова в житті І. Франка, показує, як зовнішні обставини і певна м’якість характеру митця завадили йому посісти краще місце в суспільстві. Велика роль у романі відведена взаєминам І. Франка з жінками. С. Процюк переконаний, що О. Рошкевич була найбільшим коханням в його житті, вона теж до кінця любила свого Івася, свідченням чого була остання воля – покласти в труну його листи. Композиційною особливістю роману «Руки і сльози» є введення на початку оповіді п’ятьох сценаріїв життя головного героя, побудований на принципі умовного способу: за першим, його не арештували в 1877 році, він одружився б з коханою О. Рошкевич, займався б наукою, здобув би професорську кафедру у Відні, прожив би щасливе життя. Відповідно до