Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

232 людину. Він опоетизовував обраниць, наділяв їх прекрасними рисами, яких не було насправді. У цьому – таємниця поетичної душі митця. Тріумфом великого почуття стала зустріч І. Франка з О. Рошкевич у Коломиї 1 березня 1880 року: «Ольга потім напише найщиріший спогад про ту зустріч, яка була, певно, найкращою хвилею її життя» [5, с. 75]. У шлюбі з В. Озаркевичем вона народила сина, якого назвала Іваном, на честь коханого, але хлопчик помер у ранньому віці. Потім було безліч розчарувань – як в особистому житті (стосунки з письменницею Ю. Шнайдер (псевдонім Уляна Кравченко), вчителькою К. Попович, полькою Й. Дзвонковською, яка молодою померла від сухот, полькою, яка працювала на пошті, Ц. Зиґмунтовською та іншими. Цікаво, що І. Франко закохувався в жінок завчасно, до їхнього ближчого знайомства та спілкування. Спочатку Целіна лякалася переслідування І. Франка, а потім допомагала доглядати його чотирьох дітей, коли дружина переживала загострення психічної хвороби. В особистому житті, як видно з роману, письменник був нещасливий. Велике місце у тексті відводиться шлюбу І. Франка з О. Хоружинською. Відсутність кохання не замінили роки подружнього життя і поява дітей. Ольга дедалі глибше занурювалася у викривлений світ, породжений хворобою, що призводило до багатьох непорозумінь, як-от, з родиною Б. Грінченка. Мати виявляла жорстокість до єдиної дочки Ганни. Та навіть у цих пекельних умовах І. Франко продовжував наполегливо працювати, не забуваючи про дітей. Найближчим до нього був старший син Андрій, тому його несподівана смерть у 1913 році буквально підкосила батька. Нещасливе родинне життя не давало письменникові психологічного затишку. Тож єдиною цариною, де він міг бути щасливим, стала література. З дитинства він мріяв писати. Це було його покликання, сенс життя. У романі «Руки і сльози» велике місце відведене творчій праці І. Франка. Ця праця була його втіхою, його боротьбою. Він жертовно, самозречено ставився до літературної діяльності.