Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

245 система врядування, характерна для децентралізованої держави, зумовлює переорієнтацію партій на регіональні потреби та локальні електоральні запити. І. Кресіна наголошує, що партії як інститут демократії ефективно функціонують лише за умови реальної включеності у процес формування влади на всіх рівнях [8, с. 18–20]. У цьому сенсі децентралізація створила передумови для розширення партійної присутності на місцевому рівні та посилення значущості регіональних партійних організацій. Нормативну основу зміни моделей представництва закріпив Виборчий кодекс України, який запровадив пропорційну систему з відкритими списками для більшості місцевих рад [3]. Такий механізм суттєво змінив характер політичної конкуренції, обмеживши можливості позапартійного самовисування та посиливши партійну структурованість місцевих виборів. Децентралізація спричинила якісну еволюцію моделей партійного представництва, що проявляється у кількох вимірах. По-перше, відбулося посилення партійної структуризації місцевого політичного простору. Якщо раніше значну роль відігравали персоналізовані виборчі проєкти, то після реформи місцеве представництво дедалі більше інтегрується у загальнонаціональні партійні бренди. По-друге, сформувалася модель інституціоналізованої інтеграції місцевих еліт у партійні структури. Децентралізація підвищила статус органів місцевого самоврядування, що стимулювало місцевих лідерів до участі у партійних проектах як інструменті легітимації влади та доступу до ресурсів. По-третє, відбулася трансформація ресурсної бази партійного представництва. М. Мельник зазначає, що реформування системи фінансування партій сприяє підвищенню прозорості та інституційної відповідальності політичних суб’єктів [10, с. 117–121]. Це особливо важливо в умовах зростання бюджетної автономії громад. По-четверте, змінився характер міжрівневої взаємодії. О. Григор’єв підкреслює, що правове регулювання діяльності партій створює умови для їх участі у формуванні влади на різних рівнях, проте не усуває залежності