Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science at the Frontier of Progress‖ (January 27-29, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 302 p.

86 • забезпечити ефективну сертифікацію та облік енергії з ВДЕ; • створити систему податкових і фінансових стимулів (наприклад, зелені облігації, державні гарантії); • посилити роль муніципалітетів як замовників енергоефективних проєктів (ESG-підходи). Ризики: невизначеність післявоєнного відновлення, високі воєнні премії для інвесторів, політична нестабільність. 4. Розвиток стійкої енергетичної дипломатії Енергетична дипломатія має відігравати дедалі важливішу роль у просуванні національних інтересів на міжнародній арені, особливо в контексті: • участі в міжнародних енергетичних коаліціях (Ініціатива трьох морів, Енергетичне співтовариство, CESEC); • координації дій з ЄС у рамках санкційної політики проти енергетичних інструментів РФ; • просування українського потенціалу як експортера «зеленої» енергії до Європи (H2, біомаса, сертифікати походження); • налагодження двосторонніх угод з країнами-партнерами для постачання технологій, фінансування, стратегічних ресурсів (зокрема, уран, водень, критичні метали); • захисту енергетичних об’єктів як частини критичної інфраструктури в рамках міжнародного права. Завдання: формувати корпус професійної енергетичної дипломатії, підтримувати аналітичні центри, розвивати публічну дипломатію у сфері клімату й енергетики. На сьогоднішній день, можна запропонувати комплексну модель державної політики у забезпеченні енергетичної безпеки, яка охоплює такі ключові напрями: 1. Модернізація енергетичної інфраструктури. Дослідження показують, що значна частина енергетичних потужностей України зношена та морально застаріла. Відновлення та оновлення електричних мереж,