Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

159 реабілітації та врахування етіологічних факторів глухоти для оптимізації слухомовленнєвого розвитку дітей після кохлеарної імплантації. Ключові слова: кохлеарна імплантація; слухомовленнєвий розвиток; сенсоневральна глухота; діти; слухова реабілітація; мовленнєвий розвиток; аудіометрія. Результат кохлеарної імплантації у глухих дітей раннього віку полягає в наданні їм можливості розуміти мову оточуючих і формувати власну мовленнєву практику для спілкування. Це відкриває шлях до їхнього розвитку, дозволяє пізнавати навколишній світ і стати повноправними членами суспільства. Такі діти отримують можливість активно брати участь у громадському та економічному житті, реалізуючи свій потенціал як особистості. Найбільші перспективи в слухомовній реабілітації спостерігаються у дітей, яким імплантацію здійснили до трьох років [1]. У цьому випадку залишається можливість для формування мовних навичок, практично не відрізняючихся від нормальних. У дитини з вродженою глухотою порушено розвиток слухових центрів кори головного мозку, а також формування зв'язків цих центрів з відповідними зоровими та руховими центрами. Як показують дослідження, у перші 12-18 міс. життя активно утворюються анатомічні та функціональні зв'язки між різними корковими структурами. Утворюються зв'язки між зоровими та слуховими образами. Це відбувається завдяки одночасному надходженню в слухові центри звукових сигналів, а в зорові центри - зорових сигналів [2]. Дитина з вродженою глухотою втрачає значну частину найбільш чутливого періоду для розвитку слухомовних та мовно-рухових центрів, якщо вона не носить слуховий апарат і не почала заняття у віці 10-12 міс. Тому що у нормально чуючої дитини, вже починає формуватись фонетико-фонематична система рідної мови, розвиваються базові слухові, мовні та рухові координації. Дитина вимовляє значну частину звуків, характерних для мови оточуючих дорослих. К року мозок дитини, завдяки слуху та спілкуванню з оточуючими, розвивається