Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

177 вона зміцнює здатність особистості до самостійного осмислення досвіду та ціннісного вибору. Третім напрямом є психосоціальна підтримка, орієнтована на відновлення життєвого тонусу, смислових орієнтирів і суб‘єктності через індивідуальні та групові гуманітарні практики. Таким чином, вітальна віктимність у системі вітальної безпеки постає як ключовий об‘єкт гуманітарної профілактики. Її подолання передбачає не лише роботу з наслідками травми, а й цілеспрямоване відновлення внутрішніх і зовнішніх умов життєвості, що дозволяє людині повернутися до активної, відповідальної та життєствердної позиції навіть у пограничних умовах існування. Висновки. У результаті проведеного аналізу аргументовано доцільність виокремлення вітальної віктимності як самостійної антропоцентричної категорії в межах концепції вітальної безпеки. Встановлено, що вітальна віктимність не зводиться до сукупності індивідуальних психологічних характеристик, а постає як соціально зумовлений стан зниженої життєвості, що формується під впливом тривалих вітально-кризових ситуацій, аномії та дегуманізувальних процесів. Сформульована система з п‘яти критеріїв — енергетично-мотиваційного спаду, смислової редукції, ерозії моральної автономії, суб‘єктної дезактивації та соціальної вразливості до маніпуляцій — дозволяє концептуально описати внутрішню структуру цього феномену та простежити динаміку його розгортання. Виявлено, що ключовим механізмом формування вітальної віктимності є поступовий причинно-наслідковий ланцюг, у межах якого антивітальні умови підривають життєвий тонус, смислові орієнтири та здатність особистості до відповідального вибору й суб‘єктної дії. Підкреслено, що подолання та профілактика вітальної віктимності можливі виключно за умови системного підходу, який інтегрує правові, освітні та психосоціальні механізми підтримки вітальності, гідності та суб‘єктності