Proceedings of the International scientific and practical conference ―Synergy of Modern Science and Education‖ (February 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 324 p.

301 екстремальних умов, а й забезпечувати повноцінне функціонування в таких ситуаціях [6, с. 24–25]. Формування здорового способу життя спирається на низку ключових положень, що становлять його ідейну основу. Передусім ідеться про визнання здоров‘я однією з провідних життєвих цінностей людини. Друга позиція полягає в усвідомленні здоров‘я не лише як відсутності захворювань і фізичних порушень, а як стану всебічного благополуччя. Третє положення передбачає комплексний підхід до розуміння здоров‘я, яке розглядається як цілісне утворення, що охоплює фізичну, психічну, соціальну та духовну складові. Четверта ідея акцентує увагу на тому, що основна відповідальність за збереження і зміцнення здоров‘я покладається на саму людину, водночас держава й суспільство також відіграють важливу роль у забезпеченні здоров‘я населення [13]. Згідно з прийнятими критеріями оцінювання стану здоров‘я виділяють п‘ять основних груп. До першої групи належать особи, які не мають хронічних захворювань і характеризуються фізичним розвитком, що відповідає їхньому віку. Другу групу становлять люди без виражених порушень здоров‘я або з незначними функціональними відхиленнями, проте з недостатнім рівнем фізичного розвитку. До третьої групи відносять осіб із хронічними захворюваннями в стадії компенсації, які загалом почуваються задовільно та зберігають достатню працездатність, а також осіб із тимчасовими порушеннями здоров‘я, що потребують обмеження фізичних навантажень. Четверту групу складають хворі з хронічними захворюваннями у стадії субкомпенсації, для яких характерні часті захворювання та зниження працездатності. П‘яту групу формують особи з хронічними захворюваннями у стадії декомпенсації, які, як правило, звільняються від фізичних навантажень [12, с. 35]. Аналізуючи зазначену шкалу рівнів здоров‘я, слід усвідомлювати, що вона відображає перехід від стану повного здоров‘я до фізичної хвороби, від норми до патології, тобто процес поступового зниження здатності організму