Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

124 соціальних контактів. Такі діти схильні уникати глибоких емоційних зв’язків, демонструють невпевненість і мають нижчий рівень адаптивності у соціальному середовищі. Водночас у сучасному інформаційному суспільстві роль батьків набуває нового змісту, адже цифрове середовище стає одним із провідних чинників соціалізації дитини. Як зазначають С. Кондратюк та І. Лінкевич, ефективне сімейне виховання передбачає гнучкість і здатність батьків адаптуватися до соціальних змін, у тому числі до зростаючого впливу медіа на свідомість дитини [6, с. 77]. У цьому контексті важливим чинником виступає стиль взаємодії в родині, який формує поведінкові зразки, самооцінку, емоційну стабільність і критичне мислення дитини. Батьки мають контролювати інформаційні потоки й навчати дітей медіаграмотності – уміння критично сприймати контент, оцінювати його моральні наслідки та протистояти деструктивним впливам цифрового простору. Поєднання емоційної підтримки, довірливого стилю спілкування та батьківської медіаосвіченості створює сприятливе середовище, у якому дитина навчається безпечно взаємодіяти з інформаційним світом, не втрачаючи власних гуманістичних орієнтирів. Як зазначають Є. Одошевська та О. Бобирєва, стиль сімейного виховання визначає не лише загальну атмосферу в родині, а й задає базові рамки формування поведінкових моделей дитини, впливаючи на її самооцінку, мотивацію та спосіб реагування на соціальні ситуації [8, с. 118]. Демократичний стиль, заснований на повазі, підтримці та взаємній довірі, сприяє розвитку самостійності, відповідальності та внутрішньої дисципліни. У таких умовах дитина вчиться усвідомлювати наслідки власних дій, проявляти ініціативу й співпрацювати з іншими. Натомість авторитарний стиль, побудований на жорсткому контролі та покараннях, часто формує зовнішню слухняність без внутрішнього прийняття норм, що породжує покірність або, навпаки, опір, агресивність і протестні форми поведінки. Тривале перебування в таких умовах може призводити до емоційної напруженості, низької впевненості у собі та труднощів у самореалізації.