Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

123 Водночас роль батька у формуванні особистості дитини нерідко залишається недооціненою в наукових дослідженнях, хоча, як слушно зауважує В. Павленко, ще А. Макаренко наголошував, що батьківський авторитет має глибокий психологічний зміст [9, с. 98]. Саме образ батька стає для дитини символом захисту, стабільності й сили. Його ставлення до життя, поведінка у складних ситуаціях і спосіб прийняття рішень формують у дитини почуття впевненості у власних можливостях, готовність долати труднощі. Наявність турботливої та послідовної батьківської фігури допомагає дитині виробити реалістичне уявлення про світ, розвинути самоконтроль і почуття справедливості, що в подальшому визначає її моральну стійкість і зрілість. Мета дослідження. Метою статті є аналіз впливу батьків, особливо батька, на процес формування особистості дитини, з урахуванням сучасних психологічних, соціальних і педагогічних підходів до сімейного виховання. Мета статті полягає у всебічному аналізі психологічного впливу батьків на процес формування особистості дитини, визначенні основних чинників і механізмів цього впливу в контексті сучасних соціокультурних змін. Виклад основного матеріалу. Формування особистості дитини в сім’ї є складним і динамічним процесом, який відбувається у взаємодії трьох взаємопов’язаних компонентів: емоційного, когнітивного та поведінкового. Саме в сімейному середовищі дитина вперше вчиться усвідомлювати власні емоції, інтерпретувати почуття інших і будувати соціально прийнятну поведінку. Як підкреслює С. Михальська, спілкування між батьками та дітьми є провідним чинником розвитку емоційної сфери, оскільки саме через вербальну й невербальну взаємодію формується здатність до довіри, відкритості, співчуття та розуміння власних переживань [7, с. 229]. У родинах, де панує атмосфера любові, прийняття й підтримки, дитина засвоює моделі позитивного емоційного реагування, розвиває впевненість у собі та вміння налагоджувати міжособистісні зв’язки. Натомість у сім’ях, де домінує авторитарність, байдужість або емоційна дистанція, часто спостерігається формування емоційної закритості, страху перед самовираженням і труднощів у встановленні