Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (February 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 245 p.

241 плюралізм думок.махновщина, махновський рух, державотворення, форми державності, Громадянська війна, Українська революція 1917–1921 рр., Лівобережна Україна, повстанський рух, селянство, анархізм. Провідним предметом дослідження обраної теми є фактори державного будівництва в махновському русі. Зазначений період ґрунтовно відображений як у художній літературі (роман «Тихий Дон» М.Шолохова, «Третя революція» В.Підмогильного), так і в наукових працях (С.Коваленка, Д.Архірейського, О.Скірди, В.Верстюка, В.Голованова, В.Чопа та ін.). Водночас як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії практично відсутні спеціальні дослідження, присвячені державотворчій діяльності повстанських рухів, а також її порівняльному аналізу в контексті національного чи більшовицького проєктів української державності. Основним завданням цієї статті є розгляд базових факторів і принципів державотворчих процесів, покладених в основу формування так званих «повстанських республік» на території України у 1918–1921 рр. Значна кількість напрацьованих у науковій літературі стереотипних уявлень, описів та досліджень, присвячених перебігу воєнних дій на теренах колишньої РСФРР та Української Народної Республіки, а також численні біографічні студії, переважно не передбачали аналізу державотворчої проблематики. Водночас саме в жорстоких реаліях Громадянської війни, коли світоглядні горизонти більшості були звужені воєнними подіями, частина суспільства вбачала альтернативні моделі політичної організації [3, с. 168–169]. Подібна критичність мислення в умовах глибокої кризи зумовила поступову, а згодом і активну модернізацію уявлень про форми державного управління. У низці публікацій, переважно авторства російських дослідників, повстанські рухи, зокрема махновський, нерідко репрезентуються як стихійна бунтарська течія, позбавлена чітких цілей і мотивації, що ототожнюється з проявами ірраціонального бандитизму [1, с. 2]. Подібні оцінки є методологічно хибними та не відповідають історичній дійсності. Для спростування таких