Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science: Challenges and Perspectives‖ (February 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - London, United Kingdom, 2026. - 121 p.

56 межі традиційної патріархальної моделі, у якій жінка визначається передусім через родинну роль або статус чоловіка. Натомість письменник послідовно формує образ «нової жінки» – активної, професійно реалізованої та психологічно складної особистості. Однією з найпоказовіших є група номінацій за професійною діяльністю та соціальним статусом. У творах В. Винниченка фіксується поява нової соціальної верстви – жінки-інтелігентки, залученої до політичного, громадського та інтелектуального життя. Активне використання фемінітивів на кшталт лікарка, адвокатка, редакторка, революціонерка, друкарка, агітаторка свідчить про свідому мовну стратегію автора. Такі лексеми функціонують як органічні елементи художнього тексту й підкреслюють самостійність жінки в публічній сфері. Важливо, що письменник уникає маскулінітивів щодо жінок навіть у випадках високих або офіційних посад, наголошуючи на збереженні жіночої ідентичності [1, c. 13]. Поруч із професійними назвами важливу роль відіграють номінації за політичною діяльністю: товаришка, партійна, підпільниця, вислана . Особливого значення набуває лексема товаришка , яка у В. Винниченка втрачає суто гендерне забарвлення й функціонує як маркер ідеологічної рівності. Водночас традиційні станові назви ( пані, панна, міщанка, селянка ) часто використовуються з іронічним або критичним підтекстом, протиставляючись образу професійно реалізованої жінки [1, c. 7]. Суттєвої трансформації зазнають і номінації за родинними стосунками. Хоча традиційні назви мати, дружина, дочка зберігаються, їхнє семантичне наповнення змінюється. Родинний статус у прозі В. Винниченка часто стає джерелом внутрішнього конфлікту героїні, а не безумовною цінністю. Материнство позбавляється винятково сакрального характеру й поєднується з мотивами втоми, бунту, психологічної роздвоєності. Автор лексично закріплює право жінки на зміну сімейного статусу, використовуючи нейтральні або позитивні номінації на позначення незаміжніх і розлучених жінок, що було сміливим кроком для тогочасного дискурсу [2].