Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science: Challenges and Perspectives‖ (February 9-11, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - London, United Kingdom, 2026. - 121 p.

94 Таблиця 1. Структура, критерії та показники екологічної компетентності Складові екологічної компетентності Критерії сформованості екологічної компетентності Показники Інформаційна Обізнаність із екологічною проблематикою місцевого рангу, екологічними проблемами споживання, збалансованим розвитком суспільства. Обізнаність зі спектром екологічних проблем насамперед місцевого рангу, усвідомлення власної причетності до їх виникнення. Орієнтування у сутності загальноекологічних проблем; обізнаність із основами збалансованого розвитку суспільства. Мотиваційна Ставлення до природи: сформованість готовності діяти у довкіллі з мінімальною шкодою для нього, відповідальність за стан природи. Непрагматичність мотивів взаємодії і спілкування з природою; позитивне ставлення до природи, визнання її універсальної цінності; відчуття і усвідомлення особистої причетності до вирішення екологічних проблем, готовність брати участь у їх розв’язанні, несучи відповідальність за власну діяльність. Діяльнісна Стиль діяльності у довкіллі, характер споживання. Екологічна доцільність поведінки і діяльності, вміння обирати природобезпечні рішення (діяти у довкіллі так, щоб наносити йому найменшої шкоди); мінімізувати власне і родинне споживання, вплив на довкілля на побутовому рівні. Формування екологічно компетентної особистості здійснюється шляхом поєднання різних форм роботи: 1. Пізнавальна діяльність (проведення навчальних занять, опрацювання нормативно-правових документів, проведення годин спілкування) Урок - завжди творчість і пошук. Найефективнішим у сучасному уроці є інноваційне навчання, яке забезпечує позитивну мотивацію щодо здобування знань, формує стійкий інтерес до предметів, сприяє розвитку творчої особистості.