Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science, technology and art in global context (July 8-10, 2025) / OP website: www.naukainfo.com. – Dresden, Germany, 2025. - 140 p.

37 Ключові слова : цивільне законодавство, правотворча діяльність, громадянське суспільство, публічні консультації, лобізм. Проблематика участі громадянського суспільства в правотворчому процесі сьогодні набуває особливої актуальності, особливо враховуючи період трансформації українського законодавства та переосмислення ролі особи у сучасному демократичному світі. Цивільне право як фундаментальна галузь приватного права в першу чергу має бути відкритою до сучасних запитів та викликів, що надходять з боку громадянського суспільства. Правотворчість у сучасному праві розглядається не лише як діяльність державних інституцій, а як багатовекторний процес комунікації між державою, громадянами та їхніми об‘єднаннями [4, с. 137]. З точки зору філософії права право є не просто системою норм, воно також є і соціальною практикою, в якій відображено волю, моральність та розум громадянського суспільства. Саме тому правотворчість не можна вважати винятковою прерогативою держави, натомість вона є спільною працею держави та суспільства, яке і визначає вектори розвитку та трансформацій. На думку Г. Гегеля «Ідеєю права є свобода ... Система права є царством реалізованої свободи» [2; 59], а отже, участь у творенні права є однією з форм реалізації свободи особистості в межах соціального цілого. Воно не може існувати без суб‘єкта, здатного його усвідомлювати та змінювати. Виходячи з такого розуміння правотворчість є не лише результатом та кінцевою точкою певної діяльності, але й процесом самореалізації особи, як частини громадянського суспільства. Ю. Габермас [1] у своїй концепції комунікативної дії підкреслює значення публічного діалогу як основи легітимності правових норм. Він вважав, що право має бути результатом раціонального дискурсу між державою та громадянами. Саме громадянське суспільство виконує важливу функцію, сприяючи формуванню «комунікативного права», яке базується на участі, згоді та відкритості.