ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

15 М.Аркас вирішив сповістити нерадісну вість Кропивницькому: «Сучасна обстановка така, що нікуди й рипатися не можна. Б’юся, як риба на льоду, а нічого не виходить» [7; С. 478]. Рукописним «Збірником українських пісень» Аркас дозволив користуватися читачам бібліотеки Миколаївського українського товариства «Просвіта». Однак, до сьогодні він не зберігся. Як не вижив і родинний архів Аркаса. Чому? Куди він подівся? Є чимало версій. Ось одна з них… Ключ до цієї загадки знаходимо у листі аркасового онука – теж Миколи Миколайовича Аркаса, доктора Празького університету: «На превеликий жаль, два збірника, зібраних дідом, пісень (80 кількістю) загинули на ялтинському приставищу в час евакуації мого полку в Туреччину (1920 р.). На моїх очах, коли наш транспорт відчалював, чернь грабувала і нищила багаж, залишений на молу» [7; С.478]. Наступну версію долі «Збірника» знаходимо у щоденнику відомого краєзнавця, першого директора обласного краєзнавчого музею Феодосія Тимофійовича Камінського, який особисто був знайомий з М.Аркасом та його родиною. Знаходимо лист до композитора Леоніда Кауфмана, в якому він подає дуже важливу інформацію: «1913 року, повернувшись із херсонських розкопок до Миколаєва, я випадково дізнався, що в одному з приватних ломбардів міста в позику здано речі композитора Аркаса. Що це було?.. Оркестровка «Катерини»… та чорновий матеріал зібраного М.М.Аркасом українського фольклору…» [9; С.79]. І все ж жевріє надія, що рукопис «Збірника українських пісень» Миколи Аркаса вцілів. Не віриться, що зникло з любов’ю призбиране композитором, для якого, за словами Бориса Грінченка, «близько до серця… лежить справа духовного розвитку українського народу» [7; С.478]. Не покидає думка і про те, що «Збірку українських пісень» М.Аркаса настав час відродити. Актив обласної фольклорно-етнографічної експедиції Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти