ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

23 сценічної дії, умів надати їм потрібного обрамлення. Тут позначилося знання Аркасом законів сцени, уміння будувати напружений сюжет. Говорячи про сольні номери, слід відзначити, що навіть у тих із них, які написані під впливом міського романсу, цілком виразно відчуваються українські інтонаційні звороти. До найяскравіших зразків цього роду слід віднести колискову пісню Катерини з третьої дії опери (Додаток А). Це, мабуть, кращий сольний номер твору, що полонить слухача своєю теплотою, щирістю і виразністю. Він створює яскравий музичний портрет героїні опери, розкриває її внутрішній світ. Колискова Катерини, написана на оригінальну тему, близька до кращих аналогічних зразків української народної пісенної творчості. На відміну від звичайних колискових пісня Катерини має не дводольний, а тридольний розмір. Це надає їй свіжості й оригінальності. В опері робиться наголос на сильній натурі Катерини, характер якої, як і образ Наталки Полтавки з однойменного твору І.П. Котляревського, глибше розкривається у пісні. Її ніжне, наприклад, ставлення до Івана, еволюція почуттів до спокусника помітна в дуеті з Андрієм «Чи питається наше серденько», а потім і в аріях «Іване, мій любий» та «Ой, згляньтесь, рідні, на моє лихо», у трагічному фіналі – «Не вернусь». Образ Івана – негативний в обох творах. І скрізь він лише епізодичний. Глибше відчути його огидну мораль допомагає в опері благородний образ Андрія, який зумів побачити красу Катерини й зрозуміти її трагедію. Виразними в опері постають і характери батьків Катерини. Їхні глибокі переживання композитор теж передає за допомогою вокальних партій («А хто ж мою головоньку?», «Ох, як тяжко», «Доню моя, безталанна», «Проклятий час, годинонька», «Не можу, не можу, на старості сором»). Відчувається, що батько й мати дівчини щиро бажають їй щастя, проте перебувають у полоні традиційних пересудів [12; С. 25 – 26].