Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

11 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» козаків, якого не чекали, вимушені були здати Крим. Турецька армія була розбита і відійшла за Дунай. Це й вирішило долю Вольностей Війська Запорозького. У ніч на 17 червня 1775 року, армія Російської імперії у складі понад ста тисяч вояків, під керівництвом генерала-поручника Петра Текелія, підійшла до Нової Запорозької Січі. Тут перебувало декілька тисяч запорожців. Оголосивши волю імператриці Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі, генерал Текелій арештував кошового отамана Петра Калнишевського, писаря Івана Глобу, військового суддю Павла Головатого та інших старшин. Після цього, за його наказом було зруйновано всі січові укріплення і споруди, забрано гармати, архів запорожців та військову скарбницю з регаліями і коштовностями до Петербурга. Цікаво було б довідатися, за що було арештовано та заслано до Сибіру вісімдесятирічного кошового отамана Калнишевського, Павла Головатого та Івана Глобу, де вони й померли. Невже за те, що керовані ними запорожці мужньо воювали на боці війська Російської імперії й отримали за звитяги сімнадцять золотих медалей? Але подальша історія говорить, що не за те. Пригадаємо слова з байки Крилова: «Ты виноват лишь в том, что хочется мне кушать!». У нашому ж випадку вина запорожців була в тому, що аж надто привабливі землі вони мали, а «Велика» і до того ж «щедра» імператриця, мала бажання їх привласнити, а вже потім роздарувати тому, кому вважала за потрібне. З того часу і до 1917 року Гетьманська держава і Запорозька Січ на лівому березі Дніпра перестала існувати. Руський народ поступово асимільовувався серед московського. Землі «Вольностей Війська Запорозького», передані польським королем Стефаном Баторієм 1576 року у вічне користування козакам Запорозьким, з легкої руки нового реформатора Російської імперії, стали зватися «Новоросією», а мова руська – «малоросійським нарєчієм».