Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 140 Центральна Рада як заклик відомий політичний діяч Дмитро Дорошенко. Таке визначення прийняв кожен борець за власну державу, що себе поважає. І вважав своїм обов’язком відбити телеграму Грушевському до Москви з запрошенням терміново прибути до Києва та очолити Українську Центральну Раду. А для Грушевського те визнання і запрошення очолити керівництво країною було компенсацією за поневіряння, яких він зазнав, повертаючись до Росії. Коли розпочалася світова війна, він мав одне бажання: покинути викладання у Львівському університеті і повернутися додому до Києва. Через переслідування австрійською поліцією він був вимушений повертатися до Києва через Італію та Румунію. Друзі на возі вивезли його на Закарпаття. Звідти, за допомогою борців з «Союзу визволення України», він доїхав до Відня, де в той час знаходилося багато українських утікачів із Галичини й Буковини. У листопаді чотирнадцятого року вдалося виїхати до Румунії, що тоді ще була нейтральною. Там дістав заклик з Києва негайно повертатися до України. Отже, так він і дістався до Києва, далекою окружною дорогою. Але тільки-но з’явився в Києві, поліція провела обшук на його київській та львівській квартирах (Львів з вересня чотирнадцятого року був у російських руках), забравши всі папери та книжки. Найбільше поліція шукала докази того, що Грушевський брав участь у формуванні Українських Січових Стрільців для боротьби з Росією. Так, у грудні, відразу після приїзду до Києва, він потрапив до в’язниці за підозрою в шпигунстві на користь Австро-Угорщині. Після цього Грушевського замкнули у в’язниці в камері «одинці» на Лук’янівці, під суворим наглядом. Планували надалі вивезти до Сибіру. Але після місяців, проведених ним у в’язниці, за наказом начальника Київського військового округу: «Професора Львівського університету