Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Чи буде ранок сонячним? 158 Центральна Рада Блавацький. Михайло з Миколою уважно слухали розповідь Коновальця. Після останніх слів Микола зупинив Євгена. – Уперше чую таке слово, що означає «псевдо»? – Узагалі-то, російською мовою – це «кличка» чи то пак, псевдонім. А якщо простіше – маю документи на прізвище Блавацький. Мені би зустрітися з Симоном Петлюрою, порадитися про створення військового підрозділу з військових полонених. – Ти, часом, не на честь Олени Блавацької взяв своє «псевдо»? Захоплюєшся її «Таємною доктриною». – Не захоплююся, але читав. Щоб розібратися в тому, що нафантазувала ця аж занадто розумна жінка, треба витратити купу років. Я людина практична, тому захоплюючись її розумом і логікою викладення своєї доктрини, думав, які в Україні народжуються розумні жінки! А псевдо взяв механічно, не задумуючись. – Ну, із «псевдо» розібралися. А чому саме з Петлюрою хочеш зустрітися, ще не відомо, кого з’їзд запропонує до керівництва? – Розумієш, Михайле, ми хоч і полонені, але маємо можливість читати часописи, тому знаємо, що Петлюра у Мінську організував і провів з’їзд делегатів військових частин Західного фронту. Там його обрали головою Української Фронтової Ради і делегували на перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Я і до тебе першого зайшов, знаючи, що ти працюєш біля Грушевського. То ж і Симон повинен до редакції зайти. А щодо того, чи оберуть Петлюру до керівництва… Я не мав можливості познайомитися з ним у Львові. Коли я прийшов до роботи в соціал-демократичній партії, Петлюра вже виїхав на велику Україну. Але товариші про нього багато розповідали. І Михайло Сергійович про нього завжди був високої думки. А взагалі, може, Федір Корш і занадто його возвеличив,