Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

159 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» пророкуючи йому славу народного вождя, проте я чомусь вірю йому. – Євгене, а якої ти думки про Скоропадського? – Усе, що я про нього чув, то можна розділити на дві складові. Як військовий, він видатний полководець, заслужений генерал і дуже порядна людина. А крім того, ще й походить із старовинного гетьманського роду Скоропадських. На перший погляд, у цей час сам Бог його нам послав. Але духом він радше німець, ніж українець, якщо говорити про виховання. На додачу, він поміщик, великий землевласник. А з того висновок, що його кредо – монархізм, а не соціалізм, який сповідуємо ми. Пане Миколо, а Ви якої думки? – Пане Євгене, я дуже добре знаю Скоропадського, і можу підтвердити кожне Ваше слово про нього, але не можу спрогнозувати, як він себе поводитиме. Ви знаєте, я от слухав Вашу характеристику щодо Скоропадського, і лише тепер дійшов думки, як багато у нас із ним спільного. Він має генеральський чин, і мій дід був царським службовцем високого штибу, генерал-адміралом. А моя мама з роду Богдановичів, бунчукових товаришів, тобто гетьманської знаті, яку впровадив Іван Мазепа. Але я вихований в українській родині – і за народженням, і за духом. Як і Ви, працював у «Просвіті», водночас далекий від соціалізму. Як і Грушевському, мені серце болить за народ і за нашу націю. А Скоропадський виховувався в Німеччині, а потім в царській армії. Скоріш за все, він і мови української не знає. – Так, братове, складно нам буде будувати власну державу. – На превеликий жаль, то проявилося з перших кроків. Так підсумував Михайло. Вони трохи помовчали, намагаючись зазирнути в майбутнє. Але молодість не давала надовго задумуватися, і нагальні справи вийшли на перше місце. – Михайло, то ступить до тебе Петлюра, чи поїде відразу