Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 22 Національна революція діда Ярка. А той знав, що до хутора побратима лише дводенний перехід. Мав можливість протягом місяця, що працювали в селі Давидів Брід, поїхати до Данила, але не поїхав, не хотів турбувати і бути жебраком. А тепер, коли заробили на зиму хліба, хоч і не заможні, але й не жебраки, тож час їхати. Зиму вже можна пережити, а весною розжитися на якусь скотину та птицю, то буде вже зовсім добре. На другий день, після обіду, уже заїжджали до Данилового хутора. З одного боку він був захищений річкою, берегом Висуні вони сюди дісталися, а з іншого – висока огорожа хутора межувала з берестовим гаєм, який розрісся досить глибокою балкою. Від цього гаю хутір і отримав назву. Разом із сім’ями пахолок, у хуторі проживало до семи десятків чоловік. Упевненості, що Данило вдома, а не гарцює десь з татарами, не було, але Бог добрий, виявилося, що Данило таки вдома. За місяць до того він із трьома десятками пахолок повернувся від Кази-Кермена, куди закликав їх кошовий потурбувати кримських татар, щоб менше степом гарцювали та на козацьких хуторах збиткували. Поганявши нехристів, повернулися додому, щоб скоріше зібрати збіжжя та занести в комору до осінніх дощів. Побратими зустрілися так, ніби вже й не мали надії дожити до цього часу. Наговорилися, згадали про козацькі походи, загиблих у них побратимів. Данило розповів про тих, хто ще живий, а Ярко – про плюндрування гетьманської столиці. Данило про те, як місцеві козаки допомагали гетьману Мазепі переправитися через річку Південний Буг на турецьку землю. А вже на другий день побратими поїхали вибирати місце під поселення батурян. Знайшли мальовничу місцину на березі річки Висуні, за декілька верст від хутора Данила Береста. Ще місяць копали землянки, викладали з лампачу стіни селянських хат та вкривали їх очеретом з річки. До дощів впоралися… В один із рідких сонячних осінніх днів старий козак