Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 26 Національна революція річкову глибину. Тоді вже бігали берегом, видивляючись кожен своє стадо гусей, а старші лізли у воду (хоч деколи вона була досить холодною), щоб вигнати клятих гусей на берег та погнати додому. За рік-два, трохи витягнувшись та порозумнішавши, ставали підпасками, пасли худобу. Стада були досить великі, худобу ганяли балками далеко від села. У південному степу трава лише з весни стояла в поясину. А влітку досить часто степ без дощів горів, і щоб корови «напаслися», треба було побігати з ними степом. Тому старші пастухи вже були на конях. У них і розваги були інші. Правду кажучи, іноді теж закінчувалися бійками, з такими ж розбишаками з інших сіл. Так і знайомилися, а з часом ті знайомства перетворювалися на хлоп’ячу дружбу. Саме так одного разу познайомилися Михайло Яровенко з Ісаком Мусіним. На березі річки Висуні поряд з балкою ще росли досить високі дерева і був затінок з приємною прохолодою. Пастухи з Батурина й Березнегуватого після обіднього водопою влаштовували тут «тирло» – перепочинок для худоби. Одночасно й господині приїздили возами з села подоїти корів в обід. Межі сільських пасовиськ не визначалися, кожна череда паслася ближче до свого села. А місце біля лісочку у вибалку подобалося пастухам обох сіл, та й відстань від них була майже однакова. Пастухи Батурина вважали це місце своїм, але досить часто його займали пастухи посаду Нагартав чи Березнегуватого зі своєю худобою. Михайло Яровенко був нащадком діда Ярка і мешканцем посаду Висунськ, а Ісак Мусін – єврейського поселення Нагартав, що знаходилося біля Березнегуватого. Того разу висунська і нагартавська череди наближалися до місця тирлування майже одночасно. Побачивши те, Михайло вирішив першим зайняти місце відпочинку. Він уперіщив свого коня батогом по крупу так, що той з переляку «поніс» свого вершника. Коли ж Михайло сіпонув вудила, і кінь від раптового