Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

27 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» болю у вустах різко зупинився, Михайло полетів з коня на землю. Спробував підхопитися, але не зміг стати на праву ногу, присів на траву. Побачивши, що Михайло впав з коня, Ісак кинувся йому на допомогу. Потім під’їхали інші пастухи обох черед. На тирлі вже був один віз із господинями, які приїхали доїти корів. Фірман того воза під’їхав до хлопців і запропонував свою допомогу. А вони намостили на воза побільше соломи, покрили рядном, вклали на нього Михайла та й щодуху погнали до поселення Нагартав. У Батурино був костоправ, але коли з’явилася нагартавська лікарня, то в складних ситуаціях хворих везли до лікаря. Мама Ісака працювала в лікарні санітаркою, то Ісак тут був за свого, тому вказав хлопцям, куди занести постраждалого. На щастя, нога була не зламаною, а лише тяжко забитою. Лікар усе ж наклав гіпс і наказав через два дні приїхати до лікарні. Цього разу Ісак випадково теж був у лікарні, мама попросила допомогти щось зробити, тож хлопці знову зустрілися. Доки чекали лікаря, розговорилися. – Михайле, а чому ваше село зветься Висунськ, а ви себе називаєте батурянами? А ще кажуть, що твій прадід заснував ваше село. Чи то правда? – Чи то правда – не знаю, але мій дід якось розповідав про свого діда, а мого прапрадіда Ярка, який привів людей, що лишилися живими після вчиненої московітами різанини та спалення міста Батурина на берег річки Висуні, де вони й поселилися. Якщо правильно порахувати, то був мій прапрапрадід, який у молодості був запорозьким козаком, а тут, у степах, жили його побратими. Урядування сюди прийшло значно пізніше, відки їм було знати, як самі люди називають село, тому вони й назвали його Висунськ. А от як утворилося село Нагартав і що та назва означає, я не чув. – А я від свого діда чув, та й у школі вчитель розповідав,