Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

371 На зламі імперій «Не віддаймо Україну нікому!» через два тижні підійшли на відстань ста кілометрів від Києва. Проти цієї агресії Директорія вислала російському радянському урядові ноти протесту, але з Москви, народний комісар Чечерін відповів, що військ Російської Республіки в Україні немає, а проти Директорії діє армія «українського радянського уряду, який є цілком незалежним». Лише після цього ми оголосили війну радянській Росії. Проголошення Скоропадським федерації з білою Росією, не спинило би вибуху нової війни з більшовиками, а стало би днем закінчення боротьби українського народу за самостійну Українську Державу і повною капітуляцією перед московською реставрацією царизму. І за тим, на українських землях вже велась би війна московських білогвардійців з московськими більшовиками, у якій український народ був би поділеним навпіл. Одна його частина стала би помічниками московських більшовиків, а друга – московських генералів. Ми маємо єдиний вихід – укласти угоду з країнами Антанти, які змусять більшовиків відмовитися від наступу на Україну. А ми, натомість, будемо мати військову допомогу Антанти і не залежати від Денікіна. На заході розгорілась українсько-польська війна. А на південному заході зачаїлися румуни, щоб у зручний для себе час скочити зі своїми загарбницькими пазурами на обезсилену Україну й захопити для себе Буковину й Бессарабію. І про внутрішні справи. Я цілком і повністю підтримую виступи моїх побратимів – командирів корпусів, і доводжу до відому керівництва Директорії, що в місцевостях, оголошених на військовому стані облоги, ведеться злочинна агітація проти Української Народної Республіки та її законної влади, Директорії. І то переважно людьми, що не належать до громади нашої Республіки. Вони наїхали з Росії, і замість того, щоб дякувати нашій Україні за той хліб, який їдять тут, вчиняють різні заколоти, сіють анархію, грабують мирне населення,