Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 42 Національна революція тупцював навколо Аркаса, роблячи таємничий вигляд, Микола Миколайович відразу й пожалкував, що погодився на зустріч. Але тепер було пізно щось змінювати. Щоб не дискредитувати себе й майбутню виставу, повів молодика подалі від Будинку зимового офіцерського зібрання, до берега лиману. Вислухавши Львова, Микола Аркас надовго задумався. Пропозиція молодого чоловіка його шокувала, і він просто не знав, як відрадити того від своєї затії. Потім, добираючи переконливі слова, став говорити. – Розумієте, добродію Львове, до речі, як Ви зветеся? – Мене влаштовує, пане Аркасе, щоб Ви мене називали Львовом. – Як скажете! Перейдемо до суті справи. Я категорично проти Вашої пропозиції, і на це маю три причини. До речі, Вам зручно говорити українською? – Пане Аркасе, я виріс у селі недалеко від Миколаєва. Удома ми частіше говоримо українською мовою, ніж російською, а їдиш у нашій єврейській сім’ї взагалі не застосовується. У будь-якому разі з дітьми. – То добре. Я маю на увазі те, що Ви спілкуєтеся українською. Тож перша причина така: хоч я мало знайомий із марксизмом, але категорично проти всіляких революцій. І ось чому. Я, як і Ви, навчався в Одесі. Зі мною разом вчився, може, відомий Вам, добродій і полум’яний революціонер Желябов… Почувши прізвище Желябов, Львов аж зупинився, ніби приголомшений почутим. – Пане Аркасе, Ви навчалися з Андрієм Желябовим! – І не тільки навчався, ми навіть товаришували, і більше того, коли в Одесі виникла загроза його арешту, я таємно привіз Желябова до Миколаєва. Три дні переховував його в батьківському будинку, а потім допоміг виїхати до Харкова. На той час мій батько був губернатором, і в поліції нікому на думку не спало шукати в будинку намісника царя небезпечного