Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 456 І день прийшов сумний, безсонячний… чоловіків, живими і здоровими. Ісак приїхав лише вчора на вечір, і тепер збирався поїхати провідати батьків. Він пообіцяв повернутися увечері, але повернувся разом з Вовою Костенком. Із великої компанії жовторотих молодиків, яких Іван Яровенко багато років тому повіз із Висунська до Миколаєва приставити до справи, а потім вивів на небезпечний політичний шлях, тепер лишилися лише вони троє. Після вечері чоловіки лишилися біля столу, щоб послухати розповідь Костенка про революційні події у Висунську. – Бачите, як воно складається у нас в Україні. Ісак поїхав воювати в один бік, ти воював у іншому, а я лишився вдома, але й до нашого дому прийшла війна разом з денікінцями. Треба було якось від них захищатися. Досвід маємо, то створили Висунську республіку, яку очолив есер-боротьбист Юхименко. До нас попросилося більше п’ятнадцяти населених пунктів. Зібрали військові сили. Висунська армія стала налічувати близько чотирьох тисяч бійців, із них тисячу складали кіннотники. – Звідки скільки набралося, Володю? – Михайле, а ти знаєш скільки наших односельців воювали на німецькому фронті? А коли повернулися, зброю не ховали, весь час доводилося відбиватися, то німці прийшли, то григор’ївці, а останніми вже денікінці. Отже, коли підійшли до наших теренів денікінці, ми об’єдналися з березнегуватцями і спочатку відбили атаки білогвардійців, а потім і самі почали їх діставати. Селяни з Явкіно доповіли у наш штаб, що на залізничній станції Явкіне знаходиться білогвардійський поїзд. Нічною атакою ми його захопили, а там цілий арсенал зброї, який денікінці везли для спорядження полку, що формувався, розгромили під Мурахівкою загін Херсонського військового коменданта Салікова. А вже у Баштанці-Полтавці зруйнували залізничну колію між станціями Явкіне і Лоцкіне, щоби денікінці не могли