Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Директорія 460 І день прийшов сумний, безсонячний… на вулицю сіли на призьбі і проговорили до ранку. Розповіли про пережиті революційні роки, навіть не намагаючись оцінювати, хто з них був на правильному шляху. Лише перед тим, як йти спати, Михайло запитав Ісака. – Ісю, що плануєш робити, поїдеш до Москви? – Ні, брате, лишуся з сім’єю. Дітей треба піднімати, і батьки наші вже не молоді, допомога потрібна. Мої хоч і живуть великою сім’єю, але все йде до перемоги більшовиків, а у них я маю заслуги, то дивись, і стану у пригоді рідним. Ти ж, скоріш за все, не лишишся? – Ні, брате, більшовики мене тут швидко в розхід відправлять, мають за що. Та й відвик я від села за стільки років. Буду зі своїм побратимом Миколою Аркасом йти за кордон. Ти вже будь і моїм батькам за сина, а ми, якщо будуть зміни, повернемося. Не віриться мені, що така нелюдська влада надовго. А доки вони при владі, що монархісти-денікінці, що більшовики-ленінці, життя нам не дадуть. Маємо шукати долі десь на чужині. Михайло батькам нічого не говорив про свої плани, а через два тижні поїхав до Миколаєва. Батьки навіть гадки не мали, що більше не зустрінуться з сином. Між тим, війна між денікінцями і військами Української Народної Республіки продовжувалася, хоча для України вона була вже програна дипломатично. Франція і Англія остаточно визначилися, що на теренах Російської імперії місця для Української Держави немає. А Україна наодинці не мала сил відстояти свою самостійність. Поки що вона перемагала денікінців. На початку жовтня третій військовий корпус Галицької армії звільнив від ворога Монастирище і підійшов до Умані, а частини Наддніпрянської армії на південному заході змусили денікінців відступити до Балти. А у другій половині жовтня відбили контрнаступ денікінських військ. При чому, в одному лише бою біля