Рогожа, В. На зламі імперій : роман у трьох книгах. Кн. 1 : «Не віддаймо Україну нікому!» / В. Рогожа. – Київ : Саміт-книга, 2019. – 476 с.

Та довга ніч, безмісячна… 68 Національна революція підпільно. Мені заборонено жити в містах, а в Миколаєві мене забути не встигли, у будь-якому разі знайомі знайдуться, щоб доповісти по інстанції. А це означає, що через деякий час знову до Сибіру. Тому я вирішив, що мені й удома знайдеться робота. Треба готуватися до майбутніх великих справ. А починати треба з незаборонених. У Петербурзі створюють спілки тверезості. Чому би і нам не створити? От і будемо мати можливість підібрати надійних людей і збиратися легально. А при тому вести агітацію. – За тверезий спосіб життя? – А що в цьому поганого, зберемо кращих з місцевої інтелігенції, а також колишніх політкаторжан. Буде організація, знайдуться і справи. А для початку підтягнемо наших перевірених в «Южнорабочем союзе». До речі, де вони тепер, знаєш? – Знаю. Михайло у Львові, Вова Костенко у Березнегуватому, Саша Кітовер у Гуляйполі. – Крім Михайла, усі на місці. От, і добре. Михайлу я напишу, що часи змінилися, і він вже має можливість до Одеської консерваторії перебиратися. Але давай зберемо тих, хто поряд, може, вони з собою когось приведуть. Уже через тиждень Іванові молодші друзі зібралися у Висунську. Могли швидше, якби не Саша Кітовер, який ще з тих часів, коли треба було хоронитися від переслідувань жандармів, так і проживав у Гуляйполі. Володя Костенко привів з собою свого сусіда Ілька Борщака. Коли всі привіталися, Іван уважно подивився на Ілька. Той був ще зовсім хлопчинкою, хоч уже й витягнувся і зростом догнав старших. Він намагався триматися незалежно, по-дорослому. – Володю, ти гідного козака привів! Хоч зараз давай йому шаблю в руки і в степ на коні вороному Січ-матір боронити! – А, ти, Іване, можеш не сміятися. Хоч Ілько і не до