Руссова, В. М. Дещо про історіографічну спадщину Миколи Аркаса Молодшого / В. М. Руссова // Всеукраїнська науково-методична конференція «Могилянські читання – 2016 : досвід і тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти» : у рамках тижня науки 14–18 листоп. 2016 р. : зб. тез / Чорномор. нац. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв, 2016. – Т. 3 : Філологія. Педагогіка.

Могилянські читання – 2016 – 146 – фактами з історії Причорноморщини, які досліджені відомими сучас- ними йому істориками і археологами. Аналізуючи культуру і побут трипільців – предків сучасних українців, автор апелює до схожості гончарських традицій та їх мистецького хисту з давньогрецькими. З посиланнями до коментарів Гомерової «Одіссеї» Евстратія Аркас пи- ше, що грекам були відомі кімерійці, які заселяли Північно- Чорноморське узбережжя. Сам автор, розглядаючи уривки з «Іліади» та «Одіссеї» (у своєму перекладі), говорить про знання життя і побут народів Північної Чорноморщини. Нерідко для подачі якогось історичного факту або при оцінці мен- тальності тих чи інших народів, що були пов’язані з нашим краєм (Миколаївщина), вчений залучає літературні джерела і грецькі, і дав- ньоукраїнські. Наприклад, оповідаючи про жорстокість скіфів, йдучи за Геродотом, автор подає порівняння з печенігами через староруське оповідання про розправу з князем Святославом: «З черепів робили чаші, оздоблювали їх золотом й пили з них на бенкетах». І далі – про те, що «пили також кров полеглих ворогів». Акцентуючи тяглість істо- ричного розвою трипільців-предків українців, він вдається до ліричних порівнянь, пишучи, що «шлях цього походу ніде і ніколи не перерива- вся, йшов навпростець вперед до своєї мети – заволодіння чорнозем- ними просторами нашої Батьківщини. Плинно, як хвиля на тихому морі, бурно, як вали за грозового шторму». Цікавими є спостереження автора над етимологією топоніміки Кос- тянтина Багрянородного, де йдеться про нівечення географічних назв істориком «на грецький лад», або з додаванням грецьких епітетів. Зок- рема, «Немогардас» виявлявся Новгородом, «Мімкіска» – Смоленсь- ком. У розділі «Греки в Північній Чорноморщині. Постання осад» Аркас часто як джерело й ілюстрацію використовує «Одіссею» Гоме- ра. Він акцентує європейський контекст України, виходячи із тривалих відносин місцевого населення та греків. Осади, на його переконання, «були фундаментом, на якому базувалося, на який спиралося поступо- во зростаюче приєднання нашої Батьківщини до середземноморської, а згодом до західноєвропейської цивілізації». У дусі художньої ретроспекції оповідає автор про торгівельні зв’язки грецьких осад Північної Причорноморщини, зауважуючи, що коли б чудодійно хтось з нас міг перенестися в далеку минувшину на ринок в Ольвії часів Геродота, то побачив би там безліч народів від єгиптянина та латинянина до китайця та аборигена сибірської тайги. Ольвію Аркас описує з великим пієтетом, наголошуючи її велику ци- вілізаційну місію «ширительки гелленськогї цивілізації». Підкреслю- ючи доброзичливе ставлення до греків Ольвії тубільного населення,