Руссова, В. М. Дещо про історіографічну спадщину Миколи Аркаса Молодшого / В. М. Руссова // Всеукраїнська науково-методична конференція «Могилянські читання – 2016 : досвід і тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти» : у рамках тижня науки 14–18 листоп. 2016 р. : зб. тез / Чорномор. нац. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв, 2016. – Т. 3 : Філологія. Педагогіка.

Могилянські читання – 2016 – 147 – автор вдається до фольклору: «Без доброзичливого оточення тубільців, доля їх була б такою ж, як риба без води». І підсилює це порівняння посиланням на римського промовця Марка Тулія Ціцерона, який пи- сав, що «грецькі осади Північної Чорноморщини, – це, ніби, крайка підшита до тканини варварських степів». Розділ «Здобуття Ольбії гетами (Туманне марево минувшини)» на- гадує історичну новелу. Особливо ліричним є початок, де Аркас згадує свої дитячі захоплення Ольвією і подорож до неї. Наприклад: «І щора- зу, як я побачив попереду високу могилу Зевса, якесь беззвісне, благо- війне почуття обхоплювало мене, ніби я наближався до великої святи- ні». І наприкінці підсумовує, що були для Ольвії і щасливі часи – мир- ні і воєнні. Говорячи про етноніміку, яка є непевна, бо відбувалися міграційні процеси, збірна назва місцевих тубульських народів переда- валася греками, римлянами і арабами із значними похибками часто «калічилася до непізнанності». Історик підкреслює, що ця недбалість передалася і в Середньовіччі, і далі – в наші часи. Стосовно ж ім’я, яке давалося нам західноєвропейськими вченими і літераторами було різ- номанітним. Наприклад, були такі назви: скити, сармати, москалі на- зивали нас черкесами та ін. Звертається Аркас і про запозичення мос- ковітами нашої назви Русь і появу «руських», тобто тих, ким володіє Київська Русь. Праця Миколи Аркаса Молодшого акцентувала загаль- ноєвропейський контекст для української історії, як це розумів і ви- кладав Старший у своїй книзі. УДК 821.161.2.09 Поліщук О. Л., кафедра української філології, теорії та історії літератури, ЧНУ ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна КОНЦЕПТ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ІСТОРІЇ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ Акцентування деяких істориків, таких як Франклін Анкерсміт (Franklin Ankersmit), Арнольд Тойнбі (Arnold Toynbee), Хайден Уайт (Hayden White) на наративній природі пізнання історії, призводить до появи в гуманітарній сфері комплексу понять, пов’язаних з фікціона- льною історією. «В основі поняття фікціональної історії лежить зістав- лення факту з тим, що могло би бути в реальному світі і що існує в тексті (у постструктуралістському значенні слова)». Завдяки працям Ж.-Ф. Ліотара (Jean-Francois Lyotard) відбулося міждисциплінарне проникнення принципів наративності пізнання і