Руссова, В. М. Ностальгія за втраченим «раєм» у творах М. Аркаса-третього / В. М. Руссова // Могилянські читання – 2020 : досвід і тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний аспекти. [Серія]: Філологія : ХХІІІ Всеукр. наук.-метод. конф., Миколаїв, 16-20 листоп. 2020 р. : тези / Чорномор. нац. ун-т ім. Петра Могили. – Миколаїв, 2020. – С. 94–98.

98 Ностальгуючи за милим серцю дитинством на берегах Південного Бугу, автор подає досить привабливі пейзажі і пригадує почуття, з якими хлопчиком він сприймав навколишні краєвиди – дрімучі плавні, «незнані береги Галичини» (свою Галицинівку), богданівські скелі, білопінне мереживо хвиль, йодистий дух лиману на противагу «осточортілому Миколаєву». Отже, Микола Аркас-третій у своїй художній творчості традиційно для багатьох емігрантів І пол. ХХ ст. акцентує українську ідентичність, звертаючись до патріотичної тематики, образів борців проти колонізації України. Історичне минуле свого народу він прочитує у контексті європейської історії. А звернення до сучасної йому в 60–70-х роках ХХ ст. молоді насичені вірою в можливість повернення України до незалежності. УДК 811.161.2 Зинякова А. А., канд. філол. наук, доцент кафедри української філології та міжкультурної комунікації, ЧНУ ім. Петра Могили, м. Миколаїв АКЦЕНТУАЦІЯ ЗАЙМЕННИКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ) У наукових граматиках займенник (як здавна сформований клас слів) є найбільш різноплановим за семантикою та граматичними ознаками, але незаперечними залишаються функції, які він виконує, а саме: дейктичну, анафоричну та кванторності. В акцентуаційному ж плані займенник не пов’язаний з наголошуванням інших граматичних класів слів і має свою специфіку. Метою наукової розвідки є: аналіз особливостей наголошування займенників у сучасній українській літературній мові. В. Винницький стверджує, що займенник не відіграє суттєвої ролі при висвітленні процесів становлення, розвитку і функціонування загальної акцентної системи й не пов’язаний з наголошуванням основних граматичних класів слів. У плані діахронії акцентуацію лише деяких лексем повної форми прокоментував В. Скляренко, пишучи про те, що у пізньопраслов’янській мові одиничні означальні та вказівні займенники належали до акцентної парадигми а (утворення від баритонованих основ), а1 (утворення від окситонованих основ) та b (утворення від основ з рухомим наголосом).