Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

197 Вимоги для умовно-дострокового звільнення особи від відбування покарання, про які зазначено вище, передбачені в статті 81 Кримінального кодексу України. При аналізі норм даної статті зрозумілим стає те, що для застосування до особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повинні існувати сукупність двох підстав. Перша з них, передбачена частиною 2 статті 81 Кримінального кодексу України, визначає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Варто зазначити, що використання законодавцем таких оціночних категорій як «сумлінна поведінка» та «сумлінне ставлення до праці», породжує ряд як теоретичних, так і практичних дискусій. Зокрема, побутує позиція, що доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Натомість, сумлінна поведінка характеризується, наприклад, дотриманням режиму відбування покарання, виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; виконанням покладених на засудженого законних обов’язків; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від уживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, тощо [3, с. 72]. Поряд з цим, інше оціночне поняття, ставлення до праці, на думку багатьох вчених характеризується постійною свідомою участю у суспільно корисній праці; відсутністю відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; систематичним виконанням трудових обов’язків, виробничих завдань і дорученої роботи; прагненням здобути спеціальність або підвищити кваліфікацію тощо. На жаль, на законодавчому рівні у даному випадку ми маємо лише статтю 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, де визначено, що виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки [2]. Отже, можна дійти висновку, що при вирішення питання наявності першого з критеріїв умовно- дострокового звільнення особи застосуванню підлягає винятково дискреція суду. Щодо другого критерію умовно-дострокового звільнення особи, встановленого частиною 3 статті 81 Кримінального кодексу України, то він