Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

198 є формальним і визначається у вигляді певної частини покарання, яку засуджений обов’язково повинен відбути, щоб існувала можливість застосування умовно-дострокового звільнення. Як вже зазначалось вище, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким є окремим інститутом в рамках кримінального законодавства України. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким належить до категорії умовних звільнень від відбування покарання, оскільки перед особою ставляться певні, визначені Кримінальним кодексом України, умови, яких така особа повинна дотримуватись в обмін на застосування до неї більш м’якого покарання. Такою єдиною умовою, згідно з частиною 7 статті 82 Кримінального кодексу України, є не вчинення нового кримінального правопорушення особою, яка відбуває більш м’яке покарання. У випадку ж вчинення, суд до покарання за знову вчинене кримінальне правопорушення приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання. Аналогічно до умовно-дострокового звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким відбувається лише за наявності підстав, які визначені Кримінальним кодексом України, зокрема у статті 82. Варто зазначити, законодавець вкотре вдався до прийому використання оціночних понять, оскільки заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Однак, слід звернути увагу на те, що законодавець веде мову про становлення особи на шлях виправлення, а не її фактичне виправлення, бо у випадку останнього відпала б сама необхідність заміни покарання на більш м’яку. Засуджений повинен продемонструвати своє прагнення до виправлення, яке відображається в його позитивній поведінці і ставленні до праці, що в подальшому можуть лише ефективно розвиватись в умовах відбування менш суворого покарання. При цьому необхідно зазначити, що висновок про становлення особи на шлях виправлення повинен ґрунтуватися не на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку. На практиці, під «становленням на шлях виправлення» мається на увазі зразкова поведінка та сумлінне ставлення до праці, тобто ті самі категорії як вже описувались при характеристиці умовно-дострокового звільнення особи. Саме через таку схожість, більшість науковців вважають ці інститути