Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023. – 259 с.

221 отримані безпосередньо на суді, з метою забезпечення максимальної достовірності та об’єктивності [2]. Прийнятий в 2012 році Кримінальний процесуальний кодекс України регламентував повну заборону обґрунтування судом своїх висновків позасудовими свідченнями [3]. Отож, КПК України вказує на те, що «недопустимим є докази, отримані внаслідок катування або погрози його застосування» (п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України), а також «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (ч. 4 ст. 95 КПК України) [1]. Із прийняттям даних нововведень вони були визначені як такі, що позбавлять сенсу будь-які катування, проте на практиці цього не сталося, адже судова практика наочно демонструє, що слідчі здійснювали маскування допитів через проведення слідчого експерименту або шляхом отриманні інформації, яка наводить на іншу доказову інформацію. Проте це тема для іншого дослідження. Відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства, дане правило неврахування показань підозрюваного при судовому розгляді безумовне, винятки можливі лише для свідка та потерпілого. Зважаючи на те, що теоретично можуть траплятися ситуації, коли до моменту судового розгляду особа тяжко захворіла або є ряд інших ризиків для життя і здоровʼя, чи такий суб’єкт просто виїде за межі країни й фізичний контакт з ним може бути втрачений, національний законодавець встановив виняток із загального правила – можливість допиту слідчим суддею свідка, потерпілого, а також особи, щодо якого уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого в порядку ст. 225 КПК України [1]. При чому, якщо в кримінальному провадженні, в якому допитується свідок, потерпілий, є підозрюваний, то він наділений правом клопотати про проведення перехресного допиту. Простіше кажучи – свідок та потерпілий (а віднедавна і підозрюваний-військовополонений) допитуються слідчим суддею, а їх показання в подальшому враховуються як доказ у кримінальному провадженні. Отож, такий механізм працює за мирного часу. Проте в умовах воєнного стану ризик для життя і здоровʼя збільшується в десятки разів і розповсюджується на всіх людей, не залежно від їх процесуального статусу в кримінальному провадженні. Тобто, ми говоримо не лише про свідків та потерпілих, а й про підозрюваних осіб. За умов активних бойових дій на тій чи іншій території, та і загалом воєнного стану на території держави, розраховувати на участь особи у