Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

48 позбавленням свободи особи. У більшості країн застосування кримінального закону за аналогією заборонено, на що вказується в самих законах, саме тому доктриною кримінального права розробляються конкретні засоби, які слід використовувати при законотворенні для забезпечення точності і ясності кримінального закону. Крім того, на законодавчому рівні в одному з останніх прийнятих кримінальних кодексів, Кримінальному кодексі Киргизької республіки закріплено принцип юридичної визначеності, в ч. 2 ст. 3 вказано: «Кримінальний закон повинен чітко і ясно визначати каране діяння (дія або бездіяльність) і не підлягає розширеному тлумаченню» [11]. На подібному шляху нормативного закріплення складових правової визначеності, серед яких зрозумілість кримінального закону, стоять і ті країни, які реформують кримінальне законодавство. Так, Україною підготовлений проєкт нового Кримінального кодексу, в якому розробники бажають закріпити принцип юридичної визначеності і сформулювати таку норму: «Положення цього Кодексу мають відповідати вимогам доступності, стабільності, достатньої чіткості, однозначності та передбачуваності, щоб давати особі можливість заздалегідь знати, які діяння є кримінальними правопорушеннями, які кримінально-правові засоби встановлені за їх вчинення, і за яких підстав та умов ці засоби застосовуються або не застосовуються» [12]. Аналіз практики правозастосування свідчить, що як міжнародними, так і національними судами активно розглядаються питання, пов’язані зі зрозумілістю/незрозумілістю законодавчих актів. Так, аналіз рішень Європейського суду з прав людини показує, що Суд звертає увагу на досліджувану властивість законів у своїх рішеннях за зверненням щодо порушень ст. 7 та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у яких тлумачаться як статті в цілому, так і конкретні положення, які в них вживаються: «становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права», «права, встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві». У рішеннях Європейського суду з прав людини говориться про якісні вимоги, зокрема щодо передбачуваності закону: він має бути достатньо доступний, точний, чіткий (Новік проти України, Барановський проти Польщі, S.W. проти Сполученого Королівства, Коккінакіс проти Греції, Рубан проти України, Мюллер та інші проти Швейцарії, Салов проти України) [13]. При тому наголошується, що ступінь вияву якісних характеристик національного законодавства у значній мірі залежить від змісту оспорюваного закону, сфери, яку він призначений охоплювати. Якщо національний закон дозволяє можливість позбавлення свободи, він має володіти найвищим рівнем точності і чіткості, бути передбачуваним, щоб