Новітні кримінально-правові дослідження – 2023 : Альманах наукових праць / за ред. д.ю.н., професора О.В. Козаченка, доктора філософії в галузі права (PhD), доцента О.М. Мусиченко. – Миколаїв : Іліон, 2023.

49 виключити будь-який ризик свавілля. Водночас «закон» ЄСПЛ розуміє в «змістовному», а не у «формальному» сенсі. Отже, він включає в себе все, що становить писане право, в тому числі і акти, що мають меншу юридичну силу, ніж закони, а також рішення судів, в яких дається їх тлумачення. Таке розуміння закону, як показав аналіз практики ЄСПЛ, часто призводить до відмови в задоволенні скарг заявників про порушення ст. 7 та «передбачуваності закону» п. 2 ст. 10 Конвенції. Також аналіз засвідчив, що на позначення якісних вимог до закону, зокрема й кримінального, в рішеннях ЄСПЛ використовуються різні терміни. На сьогодні практика ЄСПЛ у країнах, які приєдналися до Конвенції, є взірцем та орієнтиром для національних судових органів, визнається джерелом права. В деяких країнах на законодавчому рівні закріплено, що практику ЄСПЛ національні суди зобов’язані застосовувати при розгляді справ, використовувати як джерело права (ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV [14]). Крім того, відповідно до ст. 1 Протоколу №16 до Конвенції від 02.10.2013 вищі судові установи країн-учасниць можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод. Це вимагає певної уніфікації термінології, яка використовується в рішеннях ЄСПЛ. Оскільки метою вище згадуваної Доповіді Венеціанської комісії був виклад загальновизнаного чіткого розуміння поняття «верховенство права», завдяки чому міжнародні організації, а також національні та міжнародні суди могли б тлумачити і застосовувати цю фундаментальну цінність, вважаємо, що у своїх рішеннях ЄСПЛ може активно використовувати також термін «зрозумілість закону» як найбільш загальний для оцінки визначеності прав та правопорушень у національних законах. Визнання міжнародними інституціями вимог до національних законів, які покликані забезпечити його зрозумілість – один з критеріїв дотримання верховенства права – зумовило ситуації, коли до вищих компетентних органів держав все частіше подаються скарги щодо невідповідності окремих законів ясності, зрозумілості. Наприклад, скарга Конституційній раді Франції на недостатню ясність і зрозумілість Закону про соціальну модернізацію, яким порушені зазначені вимоги до ряду статей Трудового кодексу, що випливають із статті 34 Конституції Франції [15], скарга Конституційному трибуналу Польщі щодо положень ч.1 ст. 24 Закону Про державні закупівлі, який містить нечіткі, непослідовно використовувані критерії, що порушує конституційні принципи довіри громадян до держави та законів, які вона приймає та співрозмірність і конкретність закону, що