Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА питання виживання та розвитку міста, яке стрімко перетворювалося на індустріальний гігант. Саме ця «природна несправедливість» змусила миколаївців стати піонерами інженерної думки. Розуміючи, що без надійного джерела прісної води майбутнє кораблебудування та морської торгівлі опиниться під загрозою, місто розпочало свій довгий шлях до створення однієї з найскладніших систем водопостачання в регіоні. Історія миколаївського водопроводу — це не просто літопис труб та насосів. Це епопея про те, як людська воля та інженерний геній приборкали степову посуху, проклавши шлях до перших артезіанських свердловин та, зрештою, до амбітного проєкту дніпровського водоводу. Це історія про те, як місто навчилося долати свою природну спрагу, ще не знаючи, що через століття вода знову стане головним інструментом випробування його незламності. Щоб осягнути масштаби водної безпеки сучасного Миколаєва, варто зазирнути в глибину минолого, до самих витоків міста у Північному Причорномор’ї. Коли у 1789 році в гирлі Інгулу заклали перші камені суднобудівної верфі, піонери- корабели опинилися сам на сам із суворим степовим кліматом. Перші поселенці покладалися на поодинокі колодязі, проте стрімке економічне зростання міста швидко виявило обмеженість підземних джерел. Розуміння того, що без надійного водопостачання місто не матиме майбутнього, прийшло миттєво. Вже у 1791 році військовий губернатор Микола Мордвинов затвердив амбітний проєкт першого самопливного водопроводу, що отримав назву «Спаський». Для його реалізації до Миколаєва було відправлено п’ять тисяч керамічних труб — технологічне диво того часу. Однак, попри рішучість планів, цей перший масштабний задум так і залишився на папері, не втілившись у життя через технічні та логістичні виклики епохи рис. 1.5. Паралельно з інженерними пошуками розгорталася інша історія — історія природного благословення. Ще у 1790 році в Богоявленську (сучасний Корабельний район) було відкрито потужне джерело прісної води, що здатне було давати неймовірні на той час 100 тисяч відер щодоби. Це джерело не лише давало прісну воду людей, а й віддавало майже половину своєї сили водам Південного Бугу. Навколо цього місця виникли легенди, які й досі живуть у пам'яті міста. Перекази свідчать, що назва «Богоявленськ» з'явилася після того, як сам Бог зглянувся над першими поселенцями. Стукнувши посохом об суху землю, Він відкрив джерело, подарувавши населенню «скарб на усі часи». Ця легенда про Господнє явлення стала символічним нагадуванням, що для Миколаєва вода 13