Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Невдалий контракт та вердикт гігієніста Критична ситуація з водою змусила владу діяти рішучіше. У 1883 році місто, здавалося б, знайшло порятунок. Було підписано договір із підприємцем А. фон Брунгофом. Умови були жорсткими, але перспективними. Брунгоф заставляв 50 тисяч карбованців і зобов’язувався за три роки створити повноцінну мережу, натомість отримуючи монополію на експлуатацію на 45 років. Однак на заваді став професор Федір Ерісман. Коли проєкт запропонував брати воду в районі Водопою, Ерісман провів прискіпливу експертизу. Його вердикт був нищівним: якість води у цьому районі не відповідала санітарним нормам. Для міста, яке дбало про здоров’я своїх мешканців, це було вирішальним чинником. За п’ять років важких перемовин контракт із Брунгофом було розірвано. Перші свердловини Миколаїв не здався і повернув увагу до артезіанських горизонтів. Почалася ера буріння. Це була справжня лотерея, оскільки із семи пробурених свердловин лише дві — друга та третя — дали воду, яку визнали придатною для вживання. Цей період став важливим уроком для міста. Стало зрозуміло, що розрізнені джерела та колодязі — це лише тимчасове рішення. Миколаєву була потрібна єдина, потужна та науково обґрунтована система, яка б не залежала від примх літньої спеки чи випадкових знахідок. Попереду був час великих інженерних рішень, що назавжди змінять вигляд міста. Рис. 1.8. Професіонали водопостачання – водовози. 16