Мітрясова О. ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА: Монографія. Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили, 2026, 124 стp.

ХРОНІКИ СПРАГИ: ДОКУМЕНТУВАННЯ ВИКЛИКІВ ТА РІШЕНЬ ВОДНОЇ БЕЗПЕКИ МІСТА МИКОЛАЄВА Рис. 1.18. Технічне обладнання для додавання коагулянтів (фото Марини Ілясової). Аналіз багаторічного досвіду МКП «Миколаївводоканал» приводить до висновку, що класична триланкова схема — коагуляція, фільтрування та хлорування — яка була еталонною у ХХ столітті, у ХХІ столітті почала вичерпувати свій потенціал. Це не була проблема лише Миколаєва; це загальнонаціональний виклик для всіх водоканалів дніпровського каскаду. Основні причини полягали у наступному: 1. Якість води в річці поступово погіршувалася через промислові скиди та застарілі системи очищення стічних вод у містах вище за течією. 2. Традиційна коагуляція добре справлялася з каламутністю, але була менш ефективною проти сучасних забруднювачів — пестицидів, залишків ліків та мікропластику. 3. Хлор залишався найнадійнішим засобом знезараження, проте при взаємодії з органічними сполуками у річковій воді він міг утворювати побічні продукти, що потребували додаткового контролю. Миколаївські очисні споруди працювали на межі своїх можливостей, намагаючись довести якість води до гігієнічних нормативів. Проте, історія розпорядилася інакше. Замість планової модернізації, на яку сподівалося місто, прийшла війна. І той самий «крихкий баланс», який підтримували фахівці водоканалу, було зруйновано в один день, коли замість проблемної, але прісної дніпровської води, у систему довелося пустити агресивну солону воду з лиману. 31