Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

121 свідчать про можливе сповільнення цієї циркуляції через опріснення північних морів, що може змінити регіональний клімат [7], [16]. 2. ФІЗИЧНІ ЯВИЩА, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ КЛІМАТ 2.1. Парниковий ефект та його механізм Парниковий ефект зумовлений різною прозорістю атмосфери для короткохвильового сонячного та довгохвильового теплового випромінювання. Атмосфера пропускає сонячну радіацію, але поглинає інфрачервоне випромінювання поверхні. Молекули CO₂, CH₄ і водяної пари поглинають теплове випромінювання та перевипромінюють його в різних напрямках, що підвищує температуру поверхні [6], [15]. Зміни концентрації цих газів безпосередньо впливають на радіаційний примус і температурний режим клімату [1], [6]. 2.2. Теплопровідність, конвекція та випромінювання в атмосфері Передача енергії в атмосфері здійснюється теплопровідністю, конвекцією та випромінюванням [15]. Теплопровідність має незначну роль через низьку густину повітря. Конвекція є головним механізмом вертикального перенесення тепла, формує хмарність і циркуляційні структури [9], [15]. Випромінювання визначає глобальний енергетичний баланс і лежить в основі парникового ефекту. Взаємодія цих механізмів формує температурну стратифікацію атмосфери та динаміку погодних процесів. 2.3. Вплив океанічних течій на розподіл температури Світовий океан акумулює й транспортує великі обсяги теплової енергії [1], [7]. Океанічні течії перерозподіляють тепло між широтами під дією вітрів, обертання Землі та градієнтів густини води [15]. Великомасштабна циркуляція стабілізує кліматичну систему, а її зміни можуть спричиняти суттєві кліматичні перебудови [8], [16]. 3. МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КЛІМАТУ 3.1. Кліматичні моделі та їх фізичні основи