Proceedings of the International scientific and practical conference ― Cambridge Science and Education Conference‖ (February 23-25, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Cambridge, United Kingdom, 2026. - 289 p.

122 Кліматичні моделі ґрунтуються на законах збереження енергії, маси та імпульсу, рівняннях гідродинаміки й термодинаміки [6], [15]. Вони описують взаємодію атмосфери, океану, кріосфери й суходолу, враховуючи радіаційні процеси, фазові переходи води, турбулентність і перенесення тепла. Сучасні моделі дозволяють відтворювати температурні тренди, циркуляційні зміни та оцінювати сценарії майбутніх кліматичних змін [1], [4], [6]. 3.2. Методи спостереження та вимірювань (супутникові дані, метеостанції) Наземні метеостанції формують довготривалі ряди даних про температуру, опади, тиск і вологість [1], [2]. Супутникові спостереження забезпечують глобальні дані про температуру атмосфери й океану, хмарність, радіаційний баланс і концентрації газів [2], [6]. Поєднання супутникових і наземних вимірювань дозволяє контролювати енергетичний баланс системи та перевіряти кліматичні моделі [1], [7]. 3.3. Аналіз кліматичних змін на основі експериментальних даних Аналіз базується на статистичній обробці довготривалих спостережень: трендовому аналізі, оцінці варіабельності та дослідженні екстремальних подій [1], [6], [9]. Дані демонструють зростання глобальної температури, нагрівання океану та збільшення частоти екстремальних явищ [1], [7], [9]. Узгодженість незалежних наборів даних підтверджує системний характер сучасних кліматичних змін [1], [2], [6]. 4. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ КЛІМАТУ 4.1. Глобальне потепління: фізичні причини та наслідки Глобальне потепління є наслідком посилення парникового ефекту через зростання концентрації парникових газів, що збільшує радіаційний примус і призводить до накопичення енергії в кліматичній системі [1], [6]. Основна частина цього тепла акумулюється Світовим океаном [7].